У цій книжці жіночий голос звучить не як прикраса і не як тиха сповідь, а як самостійна сила. Він може бути ніжним, різким, вразливим, насмішкуватим, але завжди залишається живим. Мусаковська пише так, ніби уважно прислухається до кожного внутрішнього руху — до сумніву, бажання, страху, пам’яті, любові.
«На видих і на вдих» — це збірка про тілесність і душу, про досвід дорослішання, про спробу назвати те, що зазвичай залишається між рядками. Її поезія не ховається за красивими формулами, а говорить прямо, інколи болісно, інколи з легкою усмішкою. Саме тому ці тексти хочеться не просто читати, а впізнавати в них себе.
Ця книжка може стати розмовою з читачем — відвертою, неспішною і дуже особистою. Вона не дає готових відповідей, зате відкриває простір для відчуттів. На видих — відпустити зайве. На вдих — дозволити собі почути новий голос.
