Нове в літературі завжди зустрічають насторожено
Так вже повелося, чи то історично склалося, що кожного разу, коли в письменство приходить щось нове — покоління, явище, напрям, — досвідчені письменники та літературні критики часто несхвально відгукуються на появу незвичного і неординарного. «Графоманство», «бездарність», «декаданс» і подібні ярлики наліплюються як цілком доцільно, так і не дуже.
Українська література між традицією і свободою
Що ж відбувається сьогодні в Україні? Як розвивається наша сучасна література — у рамках традицій чи все ж таки намагається випростатися з вузьких кордонів нікому не відомої достеменно норми естетизму та художньої цінності?
Дидактизм, реалізм і стара модель письма
Провідні літературні організації та спілки чомусь провадять політику, започатковану більш ніж сто років тому, обов’язковими елементами якої стали дидактизм, реалізм, масовість.
Нова проза говорить забороненою мовою
Але сьогодні з’являється все більше книжок, котрі не те щоб пропагують, та все ж говорять мовою, котра багато десятків років була забороненою. І йдеться не лише про лінгвістичні аспекти, як-от нецензурщина в текстах.
Конфлікт між «ідейною» літературою і новими авторами
Виникає певне протистояння між прихильниками класичної «ідейної» літератури та тими, хто не хоче обмежувати себе «ідеями». Хто ж переможе сьогодні чи в недалекому майбутньому?
Автори, які не бояться незручних тем
А. Дністровий, О. Стражний, В. Шило, О. Ушкалов, Л. Подеревянський, І. Карпа, Л. Лузіна… Можна до безтями перелічувати імена сучасних письменників, котрі вирішили відмовитися творити «шедеври» для вивчення у школах та ВНЗ.
Чому така література знаходить свого читача
Та як би там не було, у «незакомплексованих» авторів є свої такі ж «незакомплексовані» прихильники, котрі із задоволенням купують книжки, ходять на презентації, беруть автографи, слідкують за творчістю й обговорюють прочитане в Інтернеті.
Легка література як відпочинок для мозку
Напевно, кожен, хто має звичку витрачати час на читання, погодиться, що іноді настає момент, коли не хочеться сприймати жодного серйозного слова. І саме тоді легкість, ненав’язливість і простота тексту стають не недоліком, а перевагою.
Ризик масової літератури
Хоча варто визнати, що певний ризик у такому засиллі масової літератури існує. Ризик передусім інтелектуальний, адже завжди є певна кількість шансів на повну втрату інтелектуального потенціалу.
Потрібна золота середина
Зваживши усі «за» і «проти», можна упевнено говорити про ту саму банальну «золоту середину», про кількісну рівновагу та гуманність. Кожне слово має бути почутим, кожний твір має знайти свого читача й бути прочитаним.
Література має залишатися живою
Коли всього потрошку — світ навколо нас стає розмаїтішим, більш гармонійним. Література ж у ньому має бути тим енергетичним джерелом, котре дає потужний заряд як душам, так і тілам.
Василь Кіт, для www.fact.kiev.ua
